Единбург став рідним містом для багатьох обдарованих діячів. Крім великого таланту та розуму, ці люди також у всі часи не соромилися робити добрі справи. Незалежно від виду діяльності вони щедро ділилися добром. Далі на iedinburgh.
Одним із них став відомий шотландський юрист, громадський діяч та філантроп Джон Гоуп (John Hope). Ця людина була колосально багата. Але в його житті важливе місце займало покращення умов життя робітничого класу в Единбурзі. А діяти він надавав перевагу через надання можливості здобути освіту. І звичайно, через пропаганду відмови від алкоголю.
Ранні роки та навчання
Джон народився 12 травня 1807 року в Единбурзі. Освіту хлопчик здобував у стінах The Royal High School. Пізніше він став студентом Единбурзького університету. Але цікаво, що науковий ступінь він так і не здобув.
Оскільки батько Гоупа був юристом, не дивно, що юнак також успадкував любов до права. Він займався вивченням цієї науки. І навіть працював у батьківській юридичній фірмі.
Добрі справи
З початку 1830-х років Джон почав активно займатися громадською та благодійною діяльністю. На той момент він уже став багатою людиною, завдяки особистим доходам та успадкованим статкам. Тому міг собі дозволити робити щедрі вчинки.
Пропаганда тверезості
Протягом 1840-х років Гоуп почав пропагувати відмову від алкоголю. Особливо серед молоді. Він у 1847 році навіть створив British League of Juvenile Abstainers (Британську лігу юних непитущих). Згодом саме під егідою цієї спільноти чоловік почав організовувати та фінансувати проведення безкоштовних вечірніх уроків для молодих робітників. До того ж на заняття могли також приходити жінки, що на той час було унікальним. Тому що, на жаль, представниці прекрасної статі були обмежені у праві здобуття освіти.
Як Дункан Нап’єр з рук Гоупа отримав квиток у життя
Цікавим є наступний факт. Заняття, організовані Гоупом, відвідували різні люди. Звичайно, спочатку вони були небагатими та не дуже грамотними. Але дивно, що завдяки допомозі Джона багато хто з них зумів досягти значних успіхів.
Зокрема, одним із них став Дункан Нап’єр (Duncan Scott Napier). Важко собі уявити, що ця людина, яка здобула славу шотландського ботаніка, до раннього підліткового віку була практично неписьменною.
Як уже було сказано, Гоуп за допомогою своїх занять просував ідею повної помірності алкоголю та отримання освіти серед представників бідних верств единбурзького суспільства. Тому його по-справжньому вразило становище Нейпіра. Адже він майже не вмів писати, ніколи не був у церкві, натомість замість води пив пиво.
Але Дункану пощастило вчасно потрапити до правильних рук. І Джон фактично став його наставником. Згодом саме підтримка Гоупа дозволила йому здобути славу видатного ботаніка. Причому допомога була навіть матеріальною, що призвело Нейпіра до ідеї заснування бізнесу.
До речі, заняття Гоупа зіграли в долі Дункана таку колосальну роль, що до кінця своїх днів він не вживав алкоголю та тютюн.
Захисник церкви
Говорячи про біографію Гоупа, важливо зазначити, що в його житті була ще одна справа, яка мала для нього велике значення. Йдеться про просування протестантизму. І одночасний опір всьому, що, на думку Джона, просувало Римо-католицьку церкву в Шотландії. Адже початком цих подій став сплеск антикатолицьких настроїв по всій Великій Британії.
На тлі всього цього Гоуп підключився до створення Шотландського товариства реформації. Ця організація проголошувала себе “захисником британських та протестантських свобод від загрози Риму”.
У 1851 році Джон навіть взяв участь в організації в Единбурзі цілої серії лекцій, на яких виступив Джон Каммінґ (John Cumming/популярний антикатолицький проповідник) та Річард Блейкні (Richard Paul Blakeney/ірландський письменник, священнослужитель).
Думка про право голосу
Загалом, варто сказати, що Джон Гоуп був людиною глибоко релігійною. І вкрай антикатолицькою. Так він активно просував ідею розширення права голосу серед протестантів. А от стосовно католиків висловлювався, що ті не повинні голосувати, оскільки позбавлені права управління, не будучи релігійно вільними. Адже вони перебувають у підпорядкуванні єпископа та Папи.
У новому амплуа
З 1857 року у кар’єрі Гоупа розпочався новий етап. Адже тоді його обрали до міської ради Единбурга. І хоча політичні погляди Джона більше відповідали консерватизму, сам чоловік відносив себе до соціальних реформаторів. Адже він активно підтримував проєкти, пов’язані з покращенням умов життя та праці міських бідняків.
Створення фонду та боротьба за спадщину
Коли 25 червня 1893 року Гоуп помер, як це заведено у разі смерті багатих людей, на величезний стан дуже швидко знайшлися претенденти. Але Джон заповів усі свої кошти благодійному фонду The Hope Trust. Його він встиг заснувати за три роки до своєї смерті. І хоча згодом деякі родичі Гоупа намагалися заперечити волю покійного через суд, все ж таки їм в результаті вдалося отримати лише трохи від загальної суми.
Таким чином, Джон Гоуп зміг здобути славу не тільки юриста, але також великого філантропа та мецената. Причому, здається, його добрі справи значно перевершили професійні.
Дивовижно, але фонд The Hope Trust продовжує свою роботу навіть через стільки років після смерті засновника. Офіційно статус благодійної організації він набув у 1912 році. Основні цілі спільноти зводяться до просування тверезості, боротьби зі зловживанням психоактивними речовинами, а також підтримки реформатської церкви в Шотландії.