Олександр Монро увійшов в історію медицини, як анатом, лікар і педагог. Він походив з лікарської династії Монро. Тому для того, щоб виділити себе серед медиків свого роду, Олександр до свого імені та прізвища додав порядковий числівник “другий” (від латинського “secundus”).
Iedinburgh розкаже більше.
Олександр був дуже талановитим лікарем, який зробив великий внесок у розвиток медицини. Зокрема, він детально описав лімфатичну, нервову і кістково-м’язову системи людини. Також, завдяки йому клінічна медицина була введена до навчальної програми. І саме він довів незмінність обсягу вмісту черепа. Але про все по черзі.
Ранній етап
Олександр народився 20 травня 1733 року в Единбурзі. Разом зі своїми братами він вивчав латину та грецьку мову. Причому тоді ж перші успіхи хлопчика свідчили про те, що у нього великі здібності.
З урахуванням обдарованості сина, його батько захотів зробити з нього свого наступника. Тому відправив Олександра навчатися до Единбурзького університету. На момент вступу хлопчику було всього дванадцять років. Тому перед тим, як приступити до професійного навчання, йому довелося пройти загальний курс філософії.
Допитливий розум
Анатомія стала наукою, яка дуже зацікавила юного Монро. Тому відразу після того, як у вісімнадцять років він став студентом медичного курсу, йому вдалося принести велику користь своєму батькові в його анатомічному кабінеті.
Олександр мав дуже допитливий розум, і до медичних знань у нього була справжня спрага. Так що наукові лекції він відвідував з величезним задоволенням.
Подальший розвиток
Докторський ступінь Олександр отримав 20 жовтня 1755 року. І незабаром після цього він поїхав за кордон продовжити навчання. Дорогою він ненадовго затримався в Лондоні, щоб відвідати лекції Вільяма Гантера.
Далі він вирушив до Парижа, а 17 вересня 1757 року став студентом Лейденського університету, де завів дружні стосунки з такими відомими анатомами, як Петрус Імпер і Бернгард Зігфрід Альбінус.
Однак варто також зазначити, що на початку 1757 Олександр побував у рідному Единбурзі, щоб зайняти місце свого батька, який на той час вже майже не виходив з дому через хворобу.
Але тільки 2 травня 1758 року Олександра допустили до ліцензіата Королівського коледжу лікарів Единбурга. А 1 травня 1759 року він став науковим співробітником.
Батько Монро після прочитання ввідних лекцій з хірургії та анатомії для курсу 1758/1759 передав пост педагога своєму синові Олександру.
Кінець викладацької діяльності
З 1759 по 1800 рік Олександр займався викладацькою діяльністю, щорічно читаючи курс лекцій. Але у 1800 він почав читати лише частину курсу, довіривши читання решти лекцій вже своєму синові.
Наукові досягнення
Повернувшись трохи назад, хочеться докладніше поговорити про досягнення у кар’єрі Олександра.
Так, 1771 рік ознаменувався для нього написанням статті, яка згодом набула важливого значення для медицини. Адже в цій роботі лікар описав те, як впливають наркотики на нервову систему людини.
У 1783 році в Единбурзі Монро представив світові наукову роботу, присвячену спостереженням за функціями і структурою нервової системи. Мабуть, ця праця стала центральною в кар’єрі Олександра. Адже в ньому він докладно описав зв’язок між бічними шлуночками мозку. Також лікар зауважив, що спеціальний отвір у мозку (згодом його почали називати “отвором Монро”) зазвичай має дуже маленький розмір. Але якщо в головному мозку накопичується велика кількість спинномозкової рідини, тоді цей самий отвір може збільшуватися до двадцяти міліметрів завширшки.
Крім цього, Олександр звернув увагу на те, що здоровій порожнині черепа властива жорстка структура, і вона незмінна в обсязі. Тому і кількість крові в голові також залишається незмінною. Згодом це підхопив учень Олександра Джордж Келлі, який почав стверджувати, що вміст черепа (у вигляді крові, спинномозкової рідини і тканини мозку) перебуває в стані рівноваги обсягу. Тому, якщо одна складова черепа збільшиться, то обсяги іншої повинні відразу ж зменшитися.
Пізніше все це набуло офіційної назви доктрини Монро-Келлі.
Завершення земної дороги
Приблизно з 1808 року сили і здоров’я Монро почали поступово його покидати. Він часто почав відчувати сонливість, та з його носа періодично йшла кров.
1813 ознаменувався для лікаря апоплексичним нападом.
Земний шлях Олександра Монро завершився 2 жовтня 1817 року. Похований талановитий медик на території Greyfriars Kirkyard.