Единбург можна назвати містом талановитих людей. Причому всі вони успішно реалізували і продовжують реалізовувати себе в різних сферах, – науці, культурі, промисловості. Спорт у цій частині не став винятком. Тому світу відомо про багатьох единбурзьких спортсменів, які досягли великих висот. Далі на iedinburgh.
Рон Флокгарт є гідним представником спортивної галузі Единбурга. Ставши автогонщиком, він не боявся кидати виклик долі та власним професійним можливостям. Напевно, саме це дозволило йому досягти бажаного успіху. Але, водночас, така самовіддача коштувала спортсменові життя.
Ранній етап
Майбутній гонщик народився 16 червня 1923 року. Рон навчався на інженерному факультеті Единбурзького університету. Також під час Другої світової війни він служив у складі Корпусу королівських інженерів-електриків та механіків (The Corps of Royal Electrical and Mechanical Engineers).
І здається, нічого не віщувало того, що цей юнак згодом пов’яже своє життя з постійним ризиком, швидкістю та адреналіном.
Початок професійного шляху
Потрібно зазначити, що любов до перегонів у Рона почала зароджуватися тоді, коли він захопився мотоциклами. Це було ще в армії.
А ось автомобілі в його життя увірвалися в 1948 році. Тоді він уперше сів на модифікований MG, а пізніше зміг випробувати свої сили у 500-кубовій Формулі 3 на Cooper.
Ну, а далі була участь у гірських перегонах, Formula Libre 1952 року, а також у змаганнях на Goodwood Circuit, Charterhall and Snetterton Circuit. Усюди Рон зміг проявити себе якнайкраще. Тому кар’єра в автоспорті в нього розпочалася доволі успішно. Саме це згодом спонукало юнака залишити Единбурзьку текстильну компанію, де він тоді працював, і повністю віддатися професійному спорту.
Вигідний договір
Успіхи Рона стали дуже цікавими і для British Racing Motors (BRM), яка в 1954 році запропонувала йому доволі вигідний контракт. І після цього, ставши учасником перегонів на V16, спортсмен переміг у змаганнях на Snetterton Circuit та Ibsley. Крім цього, в 1954 році Флокгарт став дебютантом Гран-прі Великобританії.
Інші перегони
Наступний, 1955 рік, став для Рона не дуже успішним. Найкращі результати були представлені лише другим місцем у ході участі у гонках Formula Libre на Snetterton Circuit та Castle Combe Circuit. А ще спортсмен став володарем другого та четвертого місця, будучи за кермом Austin Healey 100 на Charterhall.
Тріумф
1956 рік запам’ятався в кар’єрі Рона “бронзою” на Гран-прі Великобританії (незважаючи на те, що в ході перегонів у нього відмовив двигун) і на Гран-прі Італії.
Однак ці результати стали далеко не єдиними досягненнями спортсмена в 1956 році.
Справа в тому, що Флокгарт також був запрошений як учасник перегонів за команду Ecurie Ecosse. Фанати автоспорту, можливо, вже здогадалися, що йдеться про найбільші тріумфи Рона на гонці The 24 Hours of Le Mans у 1956 та 1957 роках.
Без травм нікуди
У 1958 році Рон став учасником нових перегонів седанів, де він посів друге місце на Aintree Motor Racing Circuit та на змаганнях The International Trophy.
Крім цього, Флокгарт за кермом Jaguar D-Type став переможцем гонки, що проводилась на Goodwood Circuit. А в перегонах на Charterhall посів друге місце, незважаючи на те, що зійшов із дистанції у Ле-Мані.
На жаль, в 1958 році Рон не зміг пройти кваліфікацію на участь у Формулі 1. А в ході перегонів на Гран-прі Марокко йому довелося зійти з дистанції. Причиною став зламаний розподільний вал.
Як відомо, професійний шлях спортсмена неможливий без травм. Ось і в житті Рона у 1958 році стався перелом ребер та трьох хребтів. Це трапилось під час участі у перегонах на Rouen-Les-Essarts. Тоді автомобіль Флокгарта врізався у машину швидкої допомоги.
Переможний рік
1959 рік став для Рона по-справжньому переможним. Адже саме тоді йому пощастило виграти The Lady Wigram Trophy у Новій Зеландії. А ще він посів шосте місце на Гран-прі Франції. І це всупереч тому, що під час перегонів у нього розбилися окуляри.
Цікаво, що в змаганнях 1960 року Флокгарт успішно повторив цей результат, беручи участь на Lotus 18-Climax.
Нове захоплення
Слід зазначити, що наступний етап професійного шляху Рона більшою мірою був пов’язаний не з автоперегонами, а з авіацією. Польоти стали справжньою пристрастю спортсмена.
Звісно, з огляду на характер Флокгарта, неважко здогадатися, що льотні рекорди стали його новим захопленням.
Невдала спроба
Початок 1961 року ознаменувався для Рона підготовкою до польоту до Великобританії. Причому його не зупинив той факт, що раніше йому вдалося налітати лише 12 годин на особистому P-51 Mustang часів Другої світової війни.
Важливо звернути увагу на те, що спортсмен намагався літати виключно у світлий час доби та використовуючи інтервали не більше 5 годин.
Але, на жаль, все завершилося не так успішно, як хотілося б. Справа в тому, що за 1500 миль від Лондона двигун літака відмовив через те, що туди потрапила дощова вода. Пізніше машину довелося зовсім списати.
Трагічний кінець
Початок сезону 1962 року Рон приніс участь у перегонах на Lotus. Тоді він посів п’яте місце. Також спортсмен став учасником перегонів в Австралії і там він продовжив підготовку до нової спроби встановлення Sydney-London record. Для цього він навіть отримав ще один P-51 Mustang. А пізніше Флокгарту довелося летіти до Сіднея для проведення технічного обслуговування та встановлення додаткових паливних баків.
На жаль, тоді погода була поганою і незабаром після вильоту Рона загинув через авіакатастрофу.
Справедливо зазначити, що смерть Рона Флокгарта стала справжньою трагедією як для автоспорту, так і для авіації. Передчасна кончина спортсмена викликала велике потрясіння громадськості.
Таким чином, Рон Флокгарт є справжнім прикладом неймовірно талановитого спортсмена та багатогранної особистості. Причому останнє підтверджується не лише його захопленням автоспортом та авіацією. Адже Рон також дуже цікавився історією Шотландії, читанням, етнологією та Highland dancing.