Единбург подарував світу стільки талановитих та цікавих людей, що сумнівів щодо унікальності цього міста просто не може бути. Адже, погодьтеся, далеко не скрізь можна зустріти таку концентрацію геніальності та нескінченної обдарованості. Далі на iedinburgh.
Якщо говорити про те, які сфери діяльності найяскравіше представлені уродженцями Единбурга, то все не так просто. Річ у тім, що вони чудово розкривають свій потенціал у різних напрямках, додаючи щось цінне до світової культури, науки, економіки та політики.
Медицину сміливо можна вважати тією областю, де единбурзькі діячі змогли досягти великого успіху. Доказом цього стали численні дослідження, операції та інші результати роботи, які згодом стали дуже важливими для розвитку конкретної галузі.
Дональд Ґордон Дафф належить до числа найвідоміших шотландських хірургів. Здається, він усе своє життя присвятив улюбленій справі. Але крім цього, чоловік мав ще одне заняття, яке цікавило його не менше за медицину. І пов’язано воно було із горами.
Ранні роки
Майбутній хірург народився у 1893 році. Свій освітній шлях Дональд розпочинав зі знаменитої The Royal High School. А коли шкільні роки залишилися позаду, юнак став студентом Единбурзького університету, який успішно закінчив у 1916 році.
Як відомо, життєвий шлях будь-якого молодика практично неможливо уявити без військової служби. Цей непростий, і водночас цікавий період допомагає кожному хлопцю ставати чоловіком. І остаточно прощатися із дитячою безтурботністю. Дафф у цій частині не став винятком. Тому одразу після завершення навчання в університеті він почав служити в складі The Royal Army Medical Corps.
Причому в ході служби йому вдалося стати учасником Битви на Соммі (The Battle of the Somme). А в 1918 році Дональд був відзначений цінної нагороди, яку видавали тільки за особливу сміливість та відданість службі. Мова йде про The Military Cross.
Наступні події
Далі доля Даффа складалася не менш цікаво.
Протягом 1919–1920-х років він служив в Індії. У 1922 став членом The Royal College of Surgeons of Edinburgh.
А після цього чоловік буквально почав переходити з посади до посади у різних місцях та установах. Так, стартував він зі старшого хірурга в Craigleith Ministry of Pensions Hospital, фінішував домашнім хірургом Denbighshire Infirmary in North Wales.
Важливо зазначити, що Дональд протягом 23 років працював у North Wales та очолював лікарні Червоного Хреста, а також The Civil Defence Medical Services in Denbightshire.
Хобі, що стало роботою
Однак Дафф був дуже багатогранною людиною, і крім медицини в нього також були інші захоплення. Серед них найулюбленішим, мабуть, було скелелазіння. Останнім лікар почав займатися у Snowdonia і навіть неодноразово ставав учасником рятувальних операцій.
Крім того, Дональд особисто спроєктував унікальну конструкцію нош, яку згодом назвали на його честь.
Коли в 1945 році Дафф обійняв посаду хірурга в Belford Hospital, він також приєднався до The Scottish Mountaineering Club. І ця подія стала для нього початком нового етапу в кар’єрі. Адже саме тоді скелелазіння перетворилося на ще один напрямок професійної діяльності Дональда. Він все частіше почав підніматися в гори, щоб проводити рятувальні операції та допомагати постраждалим. А ще в тому ж, 1945 році, чоловік очолив команду Lochaber Mountain Rescue Team.
Причому в цій частині справедливо зазначити, що остання набула слави першої шотландської громадянської добровольчої команди.
Модний пристрій
1946 рік ознаменувався для Даффа отриманням патенту на свій винахід у вигляді легких гірських нош. Останні згодом стали звичною та стандартною річчю під час проведення рятувальних операцій у Шотландії. Причому так тривало дуже довго, поки в моду не увійшли ноші, які розробив Hamish MacInnes.
Трохи про особисті риси
Важко не погодитися з тим, що вивчаючи біографію того чи іншого діяча, дуже цікаво, окрім “сухих” фактів, дізнатися більше про характер людини. Адже це дозволяє нам краще пізнати її і зрозуміти основні цінності, а також принципи, які були життєвим кредо конкретної особистості.
Якщо говорити про Дональда Даффа, то варто звернути увагу на його особливе ставлення до фізичних навантажень. Сучасники писали, що лікар навіть у найгіршу погоду не змінював свою звичку їздити велосипедом. Причому, як би не було холодно, він майже ніколи не одягав верхній одяг. Тому відомий хірург завжди підтримував форму.
А ще сам Дафф неодноразово висловлювався проти спокійного ритму життя, в якому немає ніяких вправ. Це, на думку чоловіка, є прямою дорогою до атрофування м’язів. Також лікар дуже не схвалював надмірне споживання цукру та переїдання.
Що стосується балакучості Даффа, то в цій частині можна сказати, що він був дуже комунікабельним. А пацієнти завжди могли легко звернутися до нього.
Цінний внесок у розвиток
Повертаючись до професійної діяльності Дональда, варто детальніше зупинитися на періоді, коли Дафф працював у Belford Hospital.
Адже відразу після призначення чоловікові потрібно було підготувати звіт для The Board on appointment. І під час свого виступу лікар висловився про “хворі” питання установи.
Так, чистоту та порядок у лікарні він оцінив дуже високо, а ось наявність серйозних проблем з обладнанням виніс буквально окремою темою. Також Дональд звернув увагу на те, що в установі відсутній фізіотерапевтичний кабінет, вестибюль в операційній. А стан пологових палат та моргу залишає бажати кращого.
Крім того, вже під час першого року свого перебування на посаді хірурга в Belford Hospital Дафф запропонував розпочати будівництво нової лікарні. Керівництво установи підтримало його в цій ініціативі, і вже в 1950 році почалися активні пошуки нового місця. Ну, а далі процес пішов більш інтенсивно.
Так, 1962 рік ознаменувався початком будівельних робіт. І вже в 1965 році відбулося відкриття.
Але, на жаль, усі ці події проходили без прямої участі Дональда, бо на той час він вийшов на пенсію. А замість нього на посаду хірурга у 1959 році був прийнятий Іен Кемпбелл (Iain Campbell).
Таким чином, справедливо сказати, що всю кар’єру Дональда Даффа можна розглядати як цінну спадщину для медицини. Його принципи та відповідальний підхід до роботи, а також нескінченна любов до своєї справи стали найкращим доказом цього.