Шотландія вирізняється різноманітною інфраструктурою, яка вражає своїм розвитком і функціональністю. Це буквально впадає в очі кожному, хто хоч раз там побував. Однак варто зазначити, що багато з цих об’єктів мають тривалу історію. І звичайно, їх побудували далеко не кілька років тому. Далі на iedinburgh.
Якщо говорити про масштабність інфраструктурних систем, то безумовно серед них лідирують аеропорти. Бо йдеться про складні об’єкти, які складаються з цілого комплексу споруд.
Единбурзький аеропорт у цій частині є цікавим не лише з погляду архітектури та інженерії. Його історія заслуговує на те, щоб бути детально описаною в книжці. Ну, або хоча б в окремій статті.
Об’єкт інфраструктури, який став лідером
Отже, Аеропорт Единбурга (Edinburgh Airport) є міжнародним аеропортом, який розташований в единбурзькому районі Ingliston. Він вирізняється високою завантаженістю і за кількістю пасажирів лідирує у всій Шотландії.
Так, у 2023 році з Аеропорту Единбурга вилетіло майже чотирнадцять із половиною мільйонів пасажирів. І цей показник на 28% перевищив той, що був у 2022 році.
Але як уже було сказано вище, цей об’єкт вирізняється унікальною історією. І саме про це піде мова далі.
Перші етапи становлення
Ранні етапи історії Аеропорту Единбурга пов’язані з Turnhouse Aerodrome (аеродромом Тернгаус). У роки Першої світової війни він був північною британською базою і його використовував The Royal Flying Corps (Королівський льотний корпус).
Відкриття невеликої бази відбулося у 1916 році. І з 1925 року там почали розміщувати 603-тю ескадрилью. Усі літаки останньої користувалися трав’яною злітно-посадковою смугою.
Коли в 1918 році сформували The Royal Air Force (Королівські військово-повітряні сили), аеродром перейменували. І він став RAF Turnhouse.
Після початку Другої світової війни командування винищувачів почало контролювати аеродром. І тоді ж заасфальтували злітно-посадкову смугу. Це було необхідно для того, щоб прийняти літаки The Supermarine Spitfire.
Зміни та поліпшення
Після того, як Другу світову війну було закінчено, летовище так само залишилося перебувати під контролем військових. А для комерційних перевезень його відкрили тільки в травні 1947 року.
У 1952 році злітно-посадкову смугу ще розширили. І тоді ж там стали приймати літаки. Їх використовувала 603-тя ескадрилья.
1956 рік ознаменувався будівництвом нового пасажирського термінала, який мав забезпечити поліпшене комерційне обслуговування. Пізніше через 5 років його розширили.
Навесні 1957 року 603-тю ескадрилью було розформовано, і через 3 роки право власності на об’єкт перейшло до The Ministry of Aviation (Міністерства авіації). Це було необхідно для забезпечення поліпшеного комерційного обслуговування.
Тоді ж було вирішено перемістити польоти на Royal Air Force East Fortune (базу Королівських військово-повітряних сил) де розширили злітно-посадкову смугу, щоб приймати авіалайнери.
Рішення про повне перепроєктування
1 квітня 1971 року управління аеропортом перейшло до The British Airports Authority. На той момент термінал у вісім разів перевищував свою проєктну потужність. І працював на повну силу. І хоча тоді проводилися деякі поліпшення термінала, більшою мірою вони мали косметичний характер. Зокрема, йдеться про встановлення додаткових сидінь і телевізійних моніторів для інформування про рейси.
Лише згодом було прийнято рішення про створення абсолютно нового термінала та проведення повного перепроєктування злітно-посадкової смуги.
Сама реконструкція розпочалася у 1973 році. А відкриття нового термінала відбулося в травні 1977 року.
Впровадження міжнародних авіарейсів
Що стосується міжнародного авіасполучення з Единбурга, то воно розпочалося у 1962 році. Однак протягом багатьох років рейси переважно були приватними та чартерними. Зміни в цій частині почали помічатися до кінця 1970-х років, коли з’явилися прямі сполучення з континентальною Європою.
На момент приватизації The British Airports Authority, единбурзький аеропорт щорічно обслуговував майже 2 мільйони пасажирів.
Подальші реконструкції
Важливо зазначити, що функціонування RAF Turnhouse тривало впродовж усього повоєнного часу. І остаточно його закрили в 1997 році.
Після того, як у 1977 році було проведено первісну модернізацію термінала, мали місце ще великі реконструкції. Під час їх проведення було розширено перони пасажирського термінала, а також паркувальні місця.
Продаж аеропорту та реалізація мільйонного проєкту
23 квітня 2012 року Аеропорт Единбурга було продано компанії Global Infrastructure Partners (GIP).
І вже новий власник у 2013 році оголосив про намір подальшого розширення пасажирського термінала.
А у 2014 році внаслідок використання літаків з більшою місткістю було скорочено кількість рейсів. У 2015 році единбурзький аеропорт встановив рекорд, перевищивши позначку в 11 мільйонів пасажирів.
Що стосується розширення термінала, то це було успішно реалізовано коштом мільйонних інвестицій. А ще був втіленням у життя проєкт, пов’язаний з будівництвом нової будівлі, яка розмістила торгові майданчики.
Угода щодо акцій
Квітень 2024 року ознаменувався тим, що Global Infrastructure Partners і французька компанія VINCI уклали договір про продаж трохи більше як половина статутного капіталу. Угода була проведена в червні 2024 року, внаслідок чого за GIP залишилося 49,99%, а VINCI придбала 50,01% акцій Аеропорту.
Таким чином, Аеропорт Единбурга є не тільки найважливішою інфраструктурною системою. Його минуле сміливо можна вважати невіддільною частиною багатої історії міста. Ну, а обороти та показники цього об’єкта свідчать про високий рівень обслуговування та застосування лише найсучасніших інженерних рішень. Інакше як би міг аеропорт щорічно обслуговувати мільйони пасажирів?!